Українець. Народився 17.ІХ.1930 р. в с. Курилівка, у сім'ї селянина. У 1941 р. закінчив з відзнакою три класи Курилівської школи. У часи окупації в школу не ходив. Після звільнення села навчався півроку в 4 класі, а з 1944 р. працював у колгоспі молотобійцем у кузні та ін. У 1949 р. склав екстерном екзамени за V та VI класи і навчався в VII класі Мізинської школи. У 1950 р. пішов у армію, де в 1952 р. закінчив авіашколу і служив у авіації дальньої дії, працюючи і клубним художником. У 1955-1957 рр. працював баяністом при Мізинській школі та художником в м. Прилуки та Чернігові. У 1956-1962 р. закінчив Московський заочний Університет мистецтва, а в 1958-1961 рр. - Чернігівську заочну середню школу. З 1958 по 1962 р. працював учителем малювання в Мізинській середній школі. У 1963 р. поступив на денний відділ Художньо-графічного факультету Петербурзького інституту ім. Герцена, який закінчив у 1968 р. Під керівництвом археолога В. П. Левенка вивчав основи археології, у 1965 р. перейшов на заочний відділ і виїхав необачно в с. Мізин для створення там музею, який відкрив 17.ІХ.1965 р. при школі. Музей створював безкоштовно, без фінансування іззовні, будучи майже безробітним (мав у школі 3-5 уроків малювання на тиждень). У 1969 р., пройшовши по конкурсу на посаду старшого викладача мистецтва, виїхав на роботу в Бельцький педінститут у Молдові. У Молдові закінчив Школу молодого лектора та Школу по здачі кандидатського мінімума і для створення дисертації повернувся на роботу в Мізинський музей в 1972 р. Постійно проводив розкопки, щорічно поповнюючи музей 1-3 тисячами речей. Був на курсах археологів, постійно контактував з науковцями. У 1979 р. після відвідування музею космонавтами за їх порадою був переведений у Короп-ський музей М. Кибальчича - основоположника ракетного руху (за висловом Ю. Гагаріна). У Коропі (павільйоні при музеї Кибальчича) створив краєзнавчий музей, за що отримав гарячу підтримку чернігівських археологів і дві догани "зверху": "За засмічення музею Кибальчича непрофільними експонатами". У 1985 р. переїхав жити в благоустроєну квартиру в с. Свердловку і розпочав корінну перебудову Мізинського музею. В усі роки роботи в музеї тримав постійні контакти чи листування різної інтенсивності з археологами Петербурга, Москви, Чернігова, Києва - І. Г. Шовкоплясом, І. Г. Підоплічко, Р. В. Терпиловським, Д. Я. Телегі-ним, І. І. Артеменко, В. В. Отрощенко, Н. С. Котовою, К. П. Бунятян і іншими діячами. Спілкувався з археологами Сумщини, Полтавщини та інших областей, де друкувався, брав участь у наукових конференціях. Росту музею сприяли і перебільшено схвальні відгуки відвідувачів. В Мізині, Коропі і Свердловці, як і в Бельцькім педінституті сам вів лекторій по мистецтву та ізостудію. Будучи позаштатним лектором районної, обласної ланки, провів багато лекцій з історії, космонавтики І мистецтва (іноді до 50 на рік). Написав і частково подарував музеям багато етюдів і незавершених картин. З 1980-х рр. розкопки веду по відкритих листах, що надсилають з Києва як представнику іститута археології. За 40 років виявив і вивчив у регіоні 19 різних культур, відкрив невідому раніше - перед'ю-хнівську, що розпочала вік заліза за 3 ст. до юхнівської. Дешифрував мізинські браслети, дослідив стійбище мисливців на мамонта, виявив другу Мізинську палеолітичну стоянку "Костомахин колодязь". Зібрав більше 54 тисячі археологічних речей, частину яких передав у створений мною в 1992 р. Коропський музей, багато речей було вкрадено за 8 крадіжок у музеї. Надрукував понад ЗО наукових робіт, не рахуючи безлічі газетних статей на теми історії краю. Заслуговує на увагу випадок, що трапився в 1946 р. Тоді невідомим провісником було передбачено моє проживання в ряді міст і створення в селі "невеликого наукового закладу". Проживав з 1947 р. в містах Шостка, Боково-Антроцит, Могилів-Подільськім, Гомелі, Сімферополі, Прилуках, Чернігові, Петербурзі, Бельцях, Коропі. 08.У.2005 р.