Городища племен юхнівської культури лежали на висоті до 80 м над Десною, і добування води для себе і тварин було болючою проблемою. Доводилося копати колодязі фантастичної глибини, щоб захистити себе при штурмі городища. Звичайно, вивчити ці водяні ворота укріплення не так просто, але інколи ми натрапляємо на їх сліди. Одну таку загадкову споруду обстежував і я. Це диво трапилося в Мізині 28 лютого 1966 р. Тоді рано розтанув сніг, і я в класі допомагав учню замалювати у вікні хату, коли черговий сказав, що мене чекає в учительській голова Мізинської сільради Ю. М. Мануйлович. Він, посміхаючись, сказав, що в Мізині „звершилося чудо". Ганна, що жила на горі по сходу городища, йшла з відрами по воду і почула за спиною дивний гул, оглянулась і побачила, що там, де посередині дороги ступила її нога, на місці щілини, куди стікав струмок, утворилася кругла шахта. А черевик, що валявся на дорозі, "дивився" на Ганну з глибини 8 м. Ганна кинула відра і побігла в сільраду. Ми з Мануйлов-чем прибули до шахти. її в крейді мов свердлом зроблено. Стало ясно, що вона не природна. Я торкнув лопатою, і штукатурка відпала. Заміри показали 120 см в діаметрі. Учень А. К. Буловацький спустився по мотузці і пішов в сторону городища. Я закричав: - Толю, назад! Потім шахту засипали, а через 10 років чернігівські спелеологи копалися тут марно. Якщо з дна шахти прорити на схід тунель, то отримаємо вихід з стіни кручі. Навколо городища були селища, скоріше тут був посадський потайний вихід. На майданчиках, що оточують городище, мною виявлено сліди поселень юхнівських, староруських і XVII ст. Інша шахта, 3 м в діаметрі, утворилася зимою в 1996 р. теж в крейді на східній стіні городища, але вона йде не до води, а під городище і служила скоріше складом зброї пізніших, „післяюхнівських" часів. Сліди колодязя юхнівців тут були на 25 м південніше. Серед усіх навколишніх городищ Мізинське було найбагатшим юхнівським, яке мас матеріали й інших культур, в тому числі і доби бронзи. Юхніські фортеці мали великі рови, вали, стіну з укопаних, загострених колод, ворота, що запирались на ніч або при нападі кочівників. Стріли скіфів ми знайшли на Свердловськім городищі та в Коропі. Усі вони трьохлопасні, черешкові і втульчаті, бронзові дуже малі. Десь у III ст. до н. є. юхнівські племена зникли, залишивши землякам похмурі, загадкові городища по високих обривах, куди і літом, і зимою в хуртовину і в гололід по підїздних дорогах від Десни доставляли і воду, і сіно, і рибу, і лід для льохів. Здавалося, в юхнівців були всі умови для початку безперервної історії сіл в Подесенні, але і тут нічого не вийшло. Перервали своє існування і городища, і села.