Після опустіння Мізинської стоянки, здається, округа 15-6 тис. літ була безлюдною. Проте схожих лакун, або білих плям, в окрузі було багато ще недавно. Зникли вони в процесі наших пошуків, про що свідчить й «Історія міст і сіл» 1983 р. Якщо в побіля с. Пушкарі, Араповичі, що розміщені за 25-50 км. від Мізина, життя від палеоліту до неоліту не переривалося, то людина могла навіщати Мізин і пізніше, а в мезоліті, - близько у VI т.л. до н.е., прибути сюди „на прописку" з округи с. Кудлаївки, що знаходиться поблизу. Правда, насторожує тут інша ситуація. У палеоліті навколо Мізина було 6 пам'яток /пунктів/, у мезоліті близько 7, отже, приріст населення „неабиякий", але ж історія 6 пунктів у палеоліті зайняла в часі десятки тисячоліть, у мезоліті 7 пунктів „відцвіли" за одне тисячоліття.